Тканини, які не розкладаються легко або мають дуже повільну швидкість розкладання, часто є синтетичними матеріалами, виготовленими з полімерів, отриманих з нафтохімічних продуктів. Ці матеріали важко руйнуються природними процесами, такими як активність мікробів, сонячне світло чи волога. Загальні приклади тканин, які не розкладаються легко, включають:
Поліестер: Поліестер - це синтетичне волокно, виготовлене з поліетилентерефталату (PET), який отримують з нафти. Він відомий своєю довговічністю, стійкістю до зморшок і повільною швидкістю розкладання.
Нейлон: Нейлон - ще одне синтетичне волокно, виготовлене з нафтохімічних продуктів. Він міцний, легкий і має низьку здатність до біологічного розкладання.
Акрил: акрилові волокна є синтетичними і не легко розкладаються. Акрил часто використовується в одязі, ковдрах і зовнішніх тканинах.
Поліпропілен: поліпропілен - це термопластичний полімер, який використовується в різних сферах застосування, включаючи текстиль. Він стійкий до багатьох хімічних розчинників і має низьку швидкість розкладання.
Спандекс/еластан: спандекс, також відомий як еластан, — це синтетичне волокно, яке зазвичай використовується в еластичних тканинах. Має низьку здатність до біологічного розкладання.
Поліетилен: хоча поліетилен зазвичай не використовується в одязі, він широко використовуваний пластиковий матеріал, який дуже стійкий до розкладання.
Ці синтетичні тканини створюють проблеми з навколишнім середовищем, особливо коли вони потрапляють на звалища або природне середовище. На відміну від натуральних волокон, таких як бавовна чи вовна, які легше розкладаються, синтетичні тканини зберігаються в навколишньому середовищі протягом тривалого часу. Докладаються зусиль для розробки більш стійких альтернатив, таких як синтетичні волокна на біологічній основі та здатні до біологічного розкладання, або посилена переробка текстилю, щоб мінімізувати вплив цих матеріалів на навколишнє середовище.
